Условие:
Вибравши слушну хвилину, я тихцем шатнувся в сіни, вихопив ночовки, заарканив їх мотузочком і пометлявся до дітвори. Яка то була втіха вибратись на самісіньку маківку пагорба, всістись на свого самоката і — гайда, гайда, гайда на
весь дух донизу!..
Світ відразу потемнів в моїх очах, коли я опинився перед поблідлою од страху й гніву матірʼю... На другий день уже було відомо, що чортяка мене не вхопить, бо я вчора ні разу не бухикнув. Тому дід зауважив, що я одчайдух, весь удався в нього... Після цього ми з ним перезирнулись, усміхнулись, мати посварилась на мене бровами і кулаком, а бабуня вирі-
шила повести свого безклепкого внука до церкви. Там я мав
покаятися і набратися розуму, якого усе чомусь не вистачало мені. Та я не дуже цим і журився, бо не раз чув, що багато такого добра бракувало не тільки мені, але й дорослим. І в них теж чомусь вискакували клепки, розсихались обручі, губились ключі від розуму, не варив баняк, в голові літали джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в черепку, не було лою під чуприною, розум якось втулявся аж у пʼяти і на вʼязах стирчала макітра...
